Розклад української школи онлайн. 3й тиждень

В гостях у ведучих програми "Новий день" на телеканалі Суспільне.Вінниця (11.02.2020)

Оксана Бондар - регіональний координатор проєкту "Вивчай та розрізняй" та Сергій Роїк - вчитель історії, учасник проєкту розповідали про необхідність виховання у дітей критичного мислення і як цього досягти, скориставшись методиками інфомедійної грамотно

Розклад всеукраїнської школи онлайн

Опис педагогічної ідеї для конкурсу "Учитель року 2020"

Опис педагогічної ідеї для конкурсу "Учитель року 2020"

Головне завдання школи – закласти підвалини майбутнього успіху для людини. На моє переконання, основою успіху в сучасному гіперінформатизованому світі є стійкі навички пошуку та роботи з інформацією, сформованість критичного мислення та медіаграмотність, конструктивність позиції та відповідальність за свої дії, інноваційність та креативність. Розвиваючи потенціал учнів слід про це пам'ятати. Між тим, головним чинником успішності школяра в майбутньому є реальна кваліфікація та авторитет учителя. В освітньому середовищі, де вчитель не користується повагою серед дітей не може бути атмосфери успіху. З іншого боку, некомпетентність вчителя може стати причиною формування негативного образу освіти та школи загалом. Отож, успіх учня – це комплексна мета діяльності вчителя, яка реалізується через постійне професійне самовдосконалення, зрозумілий вектор навчання для учнів, «живу», здорову атмосферу співпраці на рівні вчитель-учні, раціональне використання наявних сучасних технологій.

Часто ми сліпо йдемо за модними трендами (новітніми методиками, освітніми технологіями і т.д.), використовуємо їх тільки тому, що того вимагає час, умови сьогодення. Намагаємося застосовувати їх де треба і не треба. Поза тим забуваємо, що методи й, головне, форми занять визначаються метою та ціллю освіти на конкретному уроці з конкретного предмета. При цьому важливим є сприяння творення індивідуального почерку учня, тобто розвитку його індивідуальності. Як же це поєднати на уроках історії?

Одні намагаються «штучно» наповнити навчальні заняття інноваційними технологіями, проводять різноманітні бінарні уроки, осучаснюють урок історії розкриваючи матеріал на підприємницькому тлі. Слід зауважити, що подекуди це є досить успішним. Особливо, якщо вчитель розуміє, про що він говорить, і реально практикує такі речі, а не створює «потьомкінські села».

Інші, всіма способами намагають інформатизувати історію, інтерактивувати її, не рахуючись з реаліями сучасної матеріально-технічної бази шкіл. Безперечно підтримуючи використання інтерактивних методів навчання, систематично їх впроваджуючи у свою практику (зокрема, такі методи як коло ідей, метод асоціацій, інсценування, «світове кафе», ментальні мапи, історичні пазли, створення інфографік і багато інших), все ж стою на позиції їх раціонального (розумного) використання за реальної методичної необхідності.

Вважаю, що слід відштовхуватися, перш за все, від особистості вчителя, тобто, по-перше, сформованого ним образу в очах учнів, його авторитету, по-друге, реальних знань та загальної інформаційної компетентності (людині, яка не володіє в достатній мірі ПК та освітніми мультимедійними пакетами, не варто показово розповідати про використання складних інтерактивних технологій та розробляти уроки на основі використання сучасних гаджетів). По-третє, вміння пристосовуватися до реальної підготовки учнів та атмосфери на уроці. Адже ні для кого не секрет, що те що в одному класі сьогодні видалося вдалим і доречним, було ефективним, в другому іншого дня може бути невиправданим. Отож, вчитель має проявити методичну гнучкість та загострене аналітичне відчуття ситуації.

В доповнення до вже викладених основ мого педагогічного профілю, зауважу, що згадані мною на початку лаконічність та конструктивність у викладенні думок, можуть сформуватися тільки в учня з логічним та критичним мисленням. І це сьогодні, на жаль, є слабкою стороною сучасних підлітків. Отож, мій вектор вирішення цієї проблеми такий: дитину слід спочатку навчити «розгортати» свою думку такими всім відомими методами пізнання, як індуктивний (від конкретного до загального) і дедуктивний (від загального до конкретного). На уроках історії це можна зробити використовуючи як досить прості форми роботи, наприклад, побудову логічних ланцюжків (хронологічних, або ж причинно-наслідкових, в т.ч. ускладнених блок-схем), так і використовуючи гаджети, передусім ноутбук, та онлайн-інструменти. Прикладом зазначеного є така форма роботи як створення інфографік (тобто наочної подачі даних, візуалізації інформації, ключовими параметрами якої є невеликий обсяг, значимість даних, логічне оформлення, та «креативна» подача зображення. Як показує практика, створення інфографіки сприяє розвитку логіки (для підбору найвідповідніших темі даних), не вимагає шаблонності (адже ідеальної відповіді не буває), сприяє кращому запам'ятовуванню, оскільки є творчою, сучасною роботою (використовується в багатьох галузях, підприємництві).

 Я не є ідеалістом, але є великим шанувальником перфекціонізму, і вірю в те, що якщо вже взявся за справу, то роби її відповідально, докладаючи необхідних зусиль. Повертаючись до того, з чого почав виклад своєї педагогічної ідеї: основою успіху в сучасному світі є стійкі навички пошуку та роботи з інформацією, сформованість критичного мислення та медіаграмотність, конструктивність позиції та відповідальність за свої дії, інноваційність та креативність. Формування всього вищенаведеного по силах лише компетентному, кваліфікованому і авторитетному вчителю. 

Про участь у конкурсі "Учитель року 2020" (Номінація "Учитель історії")

Тут мав би бути якийсь пафосний текст про те як складно (у фізичному та психічному плані) брати участь у подібному фаховому конкурсі, але як ми все це з честю пройшли й зуміли досягнути достойного результату. Але хочу написати про інше та інакше.

По-перше, взяти участь у конкурсі "Учитель року 2020" мені запропонував заступник директора школи Бартюк Микола Петрович. Атестацію на І категорію я пройшов минулого року, тому участь у конкурсах цьогоріч для мене була не надто необхідною. Проте обмірковуючи перспективи подальшої вчительської роботи, з метою "себе показати та на інших подивитися", а також чисто з цікавості й спортивного інтересу...я погодився. Врешті-решт мені 29, і через 5-10 років я не впевнений, що матиму час, натхнення, бажання брати участь в подібного роду активностях.

Далі була реєстрація, опис педагогічної ідеї (її я викладу якось окремим постом, можливо комусь видадуться цікавими мої міркування про мету роботи вчителя, бачення сучасної освіти та школи), настановчі збори.

Потім перші іспити (тестування), конкурсні випробування ("Практична робота", "Методичний експромт", "Методичний практикум", "Урок"), готуватися до яких часу не було... тому покладався на Його Величність Експромт. Сприймалося все це як частина роботи вчителя, тож ніяких нарікань на долю не варто очікувати. Без надлишкового пієтету та лицемірства, слід виразити подяку колегам (не лише учителям-історикам, а й керівникам класних колективів, де викладаю історію) та адміністрації за розуміння, підтримку й мотивацію... впевненість у майбутній перемозі. Комічно, але певно єдиним, хто до фінішу не вірив у перемогу на міському етапі, а покладався на факти... був я.

Далі були канікули, а потім обласний етап конкурсу (ті самі випробування, тільки в іншому порядку, зі своєю специфікою, жорсткішою конкуренцією, більш напруженим проходженням... ну і звичайно ж інтрига до самого фінішу, яку помічали здавалося усі, крім... ну ви зрозуміли кого😉 ).

Пройшли перший етап... кількість конкурсантів зменшилася до 5, пройшли другий етап... учасників стало 3. 

Ну і третій етап - найцікавіший, найвідповідальніший, і для мене найбільш повчальний з усіх. Наведу цитату з сайту Вінницької академії неперервної освіти, на базі якої відбувався обласний етап конкурсу: 

"6 лютого 2020 року відбувся фінальний етап ІІ (регіонального) туру всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2020» у номінації «Історія». Тему конкурсного випробування «Урок» обирали члени журі за період від початку навчального року до часу проведення конкурсу відповідно до програм «Історія України» та «Всесвітня історія» для 10–11 класів (рівень стандарту). Оцінювалися: знання предмета, методична компетентність, науковість, творчий підхід; спрямованість на формування цілісності знань, предметних та ключових компетентностей, цінностей і ставлень; реалізація інтегрованих змістових ліній, результативність та практична доцільність використаних методів і засобів, професійні якості вчителя. Рейтинговий лист результатів конкурсного випробування ІІІ етапу ІІ (регіонального) туру всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2020» у номінації «Історія» розміщено на сайті КВНЗ «Вінницька академія неперервної освіти». Завдяки проведеним урокам учасники освітнього процесу та члени журі поринули в історичну подорож. До проведення уроків конкурсанти підійшли досить креативно та творчо. Переможцем та лауреатами ІІ (регіонального) туру всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2020» у номінації «Історія» стали:

І місце – Корнелюк Ірина Вікторівна, вчитель історії Баланівської ЗОШ І-ІІІ ст. Бершадського району;

ІІ місце – Роїк Сергій Володимирович, вчитель історії комунального закладу «ЗОШ ІІ-ІІІ ст. № 31 Вінницької міської ради»;

ІІІ місце – Сацута Андрій Степанович, вчитель історії та правознавства ЗОШ І-ІІІ ст. с. Павлівка Калинівського району."

Результати все ж справедливі. Висловлюю вдячність Маліцькій Клавдії Петрівні, яка займалася методичним супроводом і наставництвом, сподіваюся вона вибачить мій скептицизм та, можливо, недостатню активність у боротьбі за перемогу. Дякую суперникам колегам-учасникам обласного етапу - за високу конкуренцію та ідеї для майбутнього професійного зростання. 

А головна вдячність - моїй родині - за розуміння, терпіння, натхнення і поради.

Про конкурс можна прочитати і у місцевих онлайн-медіа:

http://vlasno.info/kultura/7/konkursi/item/34563-na-vinnychchyni-15-vchyteliv-staly-pere

https://misto.vn.ua/misto/na-zvannya-uchitel-roku-2020-pretenduye-chotiri-pedagogi-z-vinnici/ 

Наступна сторінка історії нашого класу

Навчальний рік розпочався змінами в нашому колективі: Тишкун Марта, у зв'язку з переїздом родини до Польщі, тепер навчається закордоном, але до нашого класу долучився Покотило Ілля. Сподіваємося, що Марта знайде нових друзів, але з теплом буде згадувати свій клас. Бажаємо їй лише успіхів.

А загалом... діти дорослішають. Це очевидно не лише споглядаючи на світлини, а й у спілкуванні. Залишаються подекуди такими ж безпосередніми, але змінюється їх ставлення до людей і справ. Відчувається криза розуміння необхідності навчання в школі. Досі розмірковую та шукаю шляхи та способи мотивації навчання.

В жовтні брали участь у заходах до Міжнародного дня шкільних бібліотек. І хоча вчителі часто наголошують, що читають діти недостатньо, але сусідство нашого класу з шкільною бібліотекою, а також регулярна допомога в проведенні різних заходів спонукали нас і цьогоріч здійснити акцію з пропагування читання книг. А читати ми будемо багато... з часом =)

 

 

І хоча нерідко розчаровують своєю поведінкою, але все ж вони хороший клас.

Достатньо дружні і веселі.

І в якій би активності не приймали б участь, куди б нам не доводилося їхати чи йти, ми загалом навчилися один одного слухати, розуміти. 

Не забуваємо й про результати)

Минув рік "класного батьківства"

Цей навчальний рік видався дуже насиченим на події. Семінари, відкриті уроки, підготовка до олімпіади, участь у різноманітних заходах... але червоною ниткою через увесь цей період часу проходило батьківство (в усіх розуміннях цього прекрасного слова). Я - класний керівник тато.

Спочатку знайомство, була певна недовіра і побоювання, потім адаптація нас у нових ролях і звикання до шкільної сім'ї, а згодом розуміння того як швидко минув цей рік і скільки приємних спогадів та переживань залишив. Сподіваюсь, що оглядаючи ці світлини настрій буде переповнений не ностальгічних нот, а натхнення та прагнення рухатись далі.